Леся Українка

 ЛЕСЯ УКРАЇНКА

(1871 — 1913)

Письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці.

З біографії

Леся Українка (справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новоград-Волинськ. 

У колі сім'ї її називали Лесею, тож цей милозвучний варіант імені й закріпився за нею. 

Псевдонім «Українка» з'явився у 1884 році, коли дівчинці було тринадцять років і вона опублікувала свої перші вірші. Такий псевдонім вона запозичила у свого дядька – письменника і вченого-історика Михайла Драгоманова, якого дуже любила і хотіла бути в чомусь схожою з ним (Драгоманов часто підписував свої твори псевдонімом «Українець»). Дитячі роки майбутньої поетеси минали на Поліссі – взимку Косачі жили в Луцьку, а літом – у селі Колодяжне. Інтелігентне середовище, у якому жила і виховувалася Леся, з ранніх літ сприяло розвитку її здібностей. 

Вона навчилася читати в 4 роки, у 5 – уже вміла писати, грала на роялі, у 6 – гарно вишивала, у 9 написала перший вірш – «Надія», у 13 років почала публікувати свої поезії, у 14 років написала першу поему – «Русалка» й переклала Гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки», у 19 – створила підручник «Стародавня історія східних народів» для  молодших сестер, а у 22 – за сприяння Івана Франка – видала першу поетичну збірку «На крилах пісень» накладом 500 примірників. 

Пізніше вона підкреслювала: «Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни».

Сталося так, що Леся ніколи не навчалася в жодному навчальному закладі. У січні 1881 року, коли дівчинці було 9 років, вона з братом Михайлом пішла на річку Стир подивитися, як святять воду, застудилася і захворіла. Ця хвороба дала ускладнення. Пізніше виявилося, що в неї – туберкульоз кісток. Протягом життя вона оволоділа в різній мірі 11 іноземними мовами: окрім рідної – української, вона вільно розмовляла французькою, німецькою, італійською, польською, болгарською і російською мовами, розуміла грузинську, латину та давньогрецьку мову. 

Після себе Леся Українка залишила велику творчу спадщину.

Останнє десятиліття життя у Грузії стали чи не найпліднішими роками творчості Лесі Українки. Саме в Кутаїсі за 12 днів вона створила легендарну драму-феєрію «Лісова пісня» (1911), що відображає конфлікт високого ідеалу й звичайних буднів. «Лісова пісня» викликала здивування та захоплення сучасників. 

Більш детально можете  прочитати  тут